Історія виникнення карт Таро
На відміну від багатьох інших систем знання, Таро не має однієї чітко зафіксованої дати народження. Воно ніби з’являється поступово, переходячи з епохи в епоху, змінюючи форми, але зберігаючи глибинний сенс.
Найдавніші збережені колоди Таро датуються XV століттям і походять з Італії. Тоді їх називали tarocchi і використовували як гру для знаті. Карти були розкішними, розписаними вручну, і дозволити собі таку колоду могли лише багаті родини. Цікаво, що вже тоді структура Таро була майже такою ж, як і сьогодні: Молодші Аркани — сцени повсякденного життя, а Старші Аркани — символічні образи: Імператор, Смерть, Колесо Фортуни то інші.
Одна з найдавніших збережених колод Таро, яка складається з 78 карт – це Карти Таро Вісконті-Сфорца створені в середині 15 століття для герцогів Мілана, родин Вісконті та Сфорца.
Один із найраніших згадок про карти Таро зустрічається в міланських статутах, які забороняли певні азартні ігри.
У XVI-XVII століттях гра в стала популярною в Європі, особливо в Італії, Франції та Швейцарії. Колода карт розвивалася. У Франції створена колода Tarot de Marseille (Марсельське Таро), що стала однією з найвідоміших і впливових колод. З’являються перші майстерні, що створюють прототипи сучасного Марсельського Таро. Деякі оригінальні колоди Таро де Марселя збереглися в музеях, архівах та приватних колекціях.
У XVIII столітті Таро починає привертати увагу філософів, містиків і окультистів. Французький дослідник Антуан Кур де Жебелен висуває ідею, що Таро — це зашифроване знання Стародавнього Єгипту, яке дійшло до нас крізь віки. Тоді була мода на все єгипетське. Хоча історики не підтверджують єгипетське походження, саме з цього моменту Таро перестає бути просто грою і стає інструментом пророцтв за допомогою символів. Французький окультист Жан-Батист Алліетт (відомий як Еттейла) розробив першу колоду карт, спеціально призначену для гадання. Еттейла називав Таро «Книгою Тота», посилаючись на єгипетського бога мудрості.
Таро не отримало б такої широкої популярності, якби цією системою не зацікавилися б у XIX столітті магічні ордени. Герметичний орден Золотої Зорі сприяв поширенню карт Таро як магічного інструменту. Вони розробили свою версію колоди, яка включала символізм з кабали, астрології та алхімії. У 1909 році Артур Едвард Вейт, член Золотої Зорі, спільно з художницею Памелою Колман Сміт створив одну з найвідоміших колод Таро – «Таро Райдера – Уайта». Ця колода стала стандартом для багатьох сучасних тарологів.
в ХХ столітті інтерес до Таро проявляють і психологи. Карл Юнг звертає увагу на архетипи Старших Арканів, як на універсальні образи, знайомі кожній людині на глибинному рівні. Таро починають сприймати як дзеркало внутрішнього світу, а не лише як інструмент передбачень.
