Велика французька віщунка мадемуазель Ленорман

Найвідомішою віщункою XIX ст. була француженка Марія-Анна Аделаїда Ленорман (Le Normand). Вона народилася у 1772 р. в передмісті Парижа, у сім’ї торговця тканинами. Травма матері під час вагітності стала загрозою для життя дитини, але дівчинка вижила, хоч і народилася з тяжкими фізичними вадами. Розповідають, що одна нога в неї була коротша за іншу, а ліве плече вище правого.

Марія-Анна відрізнялася від інших дітей. Вона розказувала про свої видіння й робила передбачення сусідам. Батьків це лякало. Вони віддали дівчинку до парафіяльній школі при церкві Нотр-Дам де Бон-Секур. Марія-Анна успішно закінчила навчання і, як тільки дівчинка пройшла через обряд першого причастя, батьки віддали її продовжувати навчання в монастир бенедиктинців.

Перебування в монастирі справило вирішальний вплив на формування світогляду Марії-Анни. Вона весь свій вільний час проводила у монастирській бібліотеці серед старовинних рукописів та трактатів. Дівчинка освоїла латинську мову, вивчила Старий і Новий Завіт, дізналася про таємну символіку цифр, познайомилася з секретами рослин.

У шістнадцять років Марія-Анна покинула монастир і вирушила на заробітки до Парижа. Там вона спочатку працювала продавщицею, але незабаром проявився її незвичайний талант. У Парижі Марія познайомилася з ворожінням на картах, і навіть із системою знаменитого віщуна Еттейлли. Через деякий час разом із подругою вона відкрила власний салон, в якому клієнтам за допомогою карт, астрології та інших методів передбачали долю. Ще Марія-Анна гадала за допомогою квітів.

Через деякий час вона стала консультантом найбагатших людей столиці. Салон мадемуазель Ленорман набув великої популярності. У 1793 р. салон відвідали Марат, Сен-Жюст та Робесп’єр. Всім трьом вона передбачила насильницьку смерть. Так і сталося: Жан-Поль Марат через кілька місяців був смертельно поранений Шарлоттою Корде, а двох інших було заарештовано і страчено через рік. Сама Ленорман була заарештована за підозрою у співчутті якобінцям, проте завдяки зв’язкам їй дозволили продовжувати практику.

Найчастіше ім’я Марії Ленорман згадується поруч із Бонапартом та його дружиною Жозефіною Богарне. Як свідчить легенда, при першому ж знайомстві ворожка передбачила юній Жозефіні та молодому Наполеону корону. Цілком природно, що на той момент ніхто не повірив провісниці. Але йшли роки, і через десять років довелося згадати про пророцтво. Прийшовши до влади, Наполеон не забув віщунку: він презентував їй мільйон франків, і вона стала особистою ворожкою імператриці Жозефіни. Розповідають, що Жозефіна часто зверталася за порадою до Марії Ленорман і з передбачень знала про прийдешнє розлучення з Наполеоном і про неминучу поразку французької армії в Росії.

Коли в Наполеона стосунки із дружиною зовсім зіпсувалися, Марія потрапила під гарячу імператорську руку. У 1808 р. він надсилає Ленорман зі столиці. На самоті у сільській тиші, вона пише «Пророчі спогади однієї сивіли про причини її арешту», де передбачає падіння Наполеона і реставрацію Бурбонів. Книжку було видано лише після падіння Бонапарта.

За підбурюванням церкви Ленорман була віддана під суд у Парижі в 1821 р. Марію звинуватили в єресі Суд засудив її до одного року ув’язнення з високим штрафом, але апеляція до Верховного суду була вдалою, і їй не довелося відбувати покарання. Натовп людей прийшов привітати мадемуазель Ленорман із її визволенням.

У 1829 р. Ленорман відвідує композитор Джоаккіно Россіні. Він хоче знати, коли до нього прийде справжній тріумф, простягає ноти Ленорман і просить, щоб вона зробила розклад прямо на них. Марія повідомляє йому, що той більше не напише жодної опери, а в Парижі знайде лише свою смерть. Після “Вільгельма Телля” (1829) Россіні практично припинив композиторську діяльність і став більш відомий як вишуканий кулінар. У 1868 році він помер від ожиріння в Парижі.

У 1830 р. Король Луї-Філіп вимагає привезти Ленорман у Версаль, щоб дізнатися своє майбутнє. Ленорман довго розглядає кола на воді і каже, що Луї-Філіппу судилося пережити свого старшого сина, помре він на чужині і повернеться до Франції лише після смерті. У результаті старшого сина короля Фердинанда, герцога Орлеанського, вбили за 6 років до зречення престолу Луї-Філіппа. Він сам поїде до Англії, де помре від невиліковної хвороби печінки. Згодом останки Луї-Філіппа перевезуть на батьківщину та поховають у королівській усипальниці.

У 1832 р. мадемуазель Ленорман навідує Оноре де Бальзак, якому вона передбачає роман з іноземкою, а після весілля – смерть. Через п’ять місяців після весілля на польській графині Евеліні Ганській Оноре помре.

Після того вона практично відійшла від політики, але залишалася винятково популярною аж до своєї смерті 23 червня 1843 р. Незліченна кількість людей різних верств суспільства прийшла на її похорон, щоб віддати шану.

Стосовно карточної колоди Ленорман, то більшість дослідників вважають, що вона сама такою колодою не користувалася. У своїй книзі 1817 «Пророцтва сивіли» Ленорман повідомляє, що вона користувалася колодою для гри в пікет (з 32 карт), яка тоді була у Франції.

Її ім’я пов’язали із цими картами лише після її смерті. Сама ж колода була створена в Німеччині Йоганном Каспаром Гехтелем і вперше видана в 1800 під назвою «Гра надії» (Das Spiel der Hofnung). Сім’я Гехтелей мала кілька мідних мануфактур. Крім міді, яка використовувалася, зокрема, для виготовлення музичних інструментів, у Нюрнберзі на той час виробляли іграшки та гральні карти. Цим бізнесом і займався Гехтель. У «Грі надії», з якої народилися сучасні карти Ленорман, карти показують різні моральні аспекти життя, а наше завдання пересуватися між ними, на кожному кроці роблячи правильний вибір.

У середині XIX століття інші картодрукарі в Німеччині почали видавати такі ж карти, як у «Грі надії», як «Гадальні карти мадемуазель Ленорман». Таких колод було багато, і їхні видавці просто використовували популярність французької «сивіли», яка нещодавно померла.

Матеріали цієї статті підготовлені на основі книги А.А. Котельнікова  «Уроки передбачення з Марією Ленорман» 2011 р. Частина матеріалів взята з Вікіпедії.